Нічниця
війчаста

Myotis nattereri
(Kuhl, 1817)


 

Інші назви (укр.). Нічниця Наттерера

Назва (рос.). Ночница реснитчатая / ночница Наттерера

Назва (англ.). Natterer's bat

Опис. Нічниця середніх розмірів. Маска гола, рожевого кольору. Вуха порівняно довгі. Трагус рівномірно звужується, на краю загострений, є довшим за половину вуха. Крилова перетинка кріпиться до основи зовнішнього пальця стопи. По краю міжстегнової перетинки розміщені два ряди жорстких щетинистих війок.

Розміри: довжина тіла — 42–52 мм, передпліччя — 36–43 мм, вуха — 17–19 мм, трагуса — 10–12 мм, хвоста — 39–47 мм; розмах крил — 240–300 мм.

Ареал виду і його поширення в Україні. Практично вся Європа за виключенням Норвегії, центральної та північної частини Швеції та Сардинії. Зустрічається на окремих територіях країн Північної Африки — Марокко і Алжиру — а також у Туреччині, Ізраїлі, Грузії, Ірані і Росії. В Україні вид відомий на території Закарпатської, Львівської, Волинської, Рівненської, Тернопільської, Івано-Франківської, Чернівецької, Хмельницької, Житомирської, Вінницької, Одеської, Черкаської, Харківської, Луганської та Донецької областей, а також в АР Крим.

Характер перебування. Веде осілий спосіб життя, тому зимові і літні сховища рідко знаходяться на відстані, довшій за 40 км один від одного. Зимує у підземеллях. В теплий період року представники цього виду оселяються як у природних, так і в антропогенних сховищах: на горищах, баштах, у підземеллях, скельних щілинах, просторих дуплах дерев (у лісах усіх типів, як правило поблизу водойм), шпаківнях та кажанятниках.

Характер живлення. Живиться з субстрату, беручи здобич безпосередньо з поверхонь, наприклад з листя рослин. Полює вздовж узлісь та просік, над поверхнею водойм. Харчується переважно двокрилими, дрібними твердокрилими, а також різноманітними нелітаючими членистоногими.

Біологія розмноження та демографічні показники. Самиці утворюють виводкові колонії по 20–30 особин,. Самиця народжує одне маля раз на рік, в період з червня по липень. Здатними до самостійного польоту молоді кажани стають на 3–4 тижні життя. Самці та ялові самки оселяються окремо від виводкових колоній. Парування зазвичай відбувається перед зимівлею, восени. Найдовша зафіксована тривалість життя – 21,5 рік.

Чисельність. Малочисельний в межах України вид.

Заходи охорони. Збереження та охорона сховищ виду (дуплястих дерев, підземель, у будівлях).

Природоохоронний статус. Червона книга України (2009): вразливий, EUROBATS: так, Bern: Дод. II, Bonn: Дод. II, IUCN: LC.

 

Нарис підготовлено М. О. Савченко
Фото М. О. Савченко

 

 повернутися

07.07.2017