 |
Будьте дружні
|
 |
На цій сторінці розміщена html-версія тексту буклету "Будьте дружні до кажанів", підготовленого УЦОК у 2003 році.
1. Кажани — наші дивовижні сусіди Потаємний спосіб життя кажанів протягом століть збуджував людську уяву. А “німий” нічний політ кажана завжди викликав багато забобонів. І лише останні 60 років ми можемо з упевненістю говорити про те, що у темряві кажани орієнтуються за допомогою ультразвукових сигналів, що не чутні людиною. Поступово від марновірств і міфів людина приходить до розуміння надзвичайного і захоплюючого способу життя кажанів. На сьогоднішній день в Україні науковці розрізняють 25 видів кажанів. Найменшим із них є карликовий нетопир, вага якого не перевищує 5 грамів і який вміщується у сірниковій коробці. У порівнянні з ним вечірниця гігантська, здається справді велетнем. Хоча ця вечірниця є найбільшим видом української фауни, за своїми розмірами вона менше за горобця. Багато видів наших кажанів здавна живуть в людських спорудах. Залежно від пори року кажани можуть використовувати різні частини будівлі: від підвалу до горища. Якщо влітку в будинку знаходять велику колонію кажанів, то це, найшвидше, — материнська, або виводкова колонія, у якій кілька десятків самиць разом вирощують молодь. Звичайно, материнські колонії можуть зустрічатися не лише в будинках. Карликовому нетопиру, щоб оселиться, достатньо маленької щілини, наприклад, за дерев'яною обшивкою стіни житлового будинку. На відміну від них, великі нічниці (другий за розміром вид кажанів української фауни) вимагають більшого простору. Часто великі нічниці використовують відкриті горища, де підвішуються головою донизу, у типовому для кажанів положенні. До речі, влітку кажани шукають захисту не лише від дощу і вітру, але й від спеки. На жаль, використання наших будинків має не тільки позитивні сторони для кажанів. Поселяючись поруч із нами, вони могли б користати з нашої уваги і доброзичливості. Проте кажани піддаються не лише негативному впливу багатьох чинників довкілля, що дедалі погіршується. Безпосереднє знищення або вигнання кажанів із місць їхніх поселень, пов'язане з жорстоким або невиправдано негативним ставленням людини до цих тварин, призвели до значного скорочення чисельності багатьох видів, а в деяких випадках — до їх майже повного вимирання.
Корисні сусіди Кажани є непомітними сусідами. Лише маленькі шматочки посліду на віконному карнизі або тихе шарудіння в стіні будівлі можуть засвідчити їх присутність. Усі види наших кажанів харчуються винятково комахами і є корисними тваринами. Подібно до їжаків, вони мають маленькі, дуже гострі зуби для подрібнення часто дуже твердих покривів комах. Проте ні зуби, ні кінцівки кажанів не пристосовані для створення сховищ, тому вони оселяються в природних укриттях або спорудах, створених людиною чи тваринами.
Що потрібно знати, якщо поруч оселився кажан У Європі кажани є однією з найбільш вразливих груп ссавців і тому знаходяться під захистом закону. Отож, до маленьких сусідів слід ставитись по дружньому. Оселившись поруч з Вами, кажан не принесе шкоди Вашій оселі. Послід рукокрилих складається виключно із решток комах і є ідеальним добривом для саду або квітника. Чорні шматочки посліду не є джерелом захворювань. Часом влітку кажани в гонитві за комахами залітають у відкриті вікна квартир. Не лякайтеся, кажан не може заподіяти Вам шкоди. Не слід виганяти кажана — цим можна зашкодити тварині. Лише розчиніть вікно навстіж, щоб вона могла вільно вилетіти назовні.
Кажани в пошуках житла Сучасне будівництво прагне до створення максимальної ізоляції внутрішнього простору будинків від навколишнього середовища. При цьому мало хто замислюється, що протягом століть наші будівлі були притулком для багатьох диких тварин. При спорудженні нового будинку необхідно ретельно продумати його планування і знайти найбільш придатне рішення не лише для людини, але і для кажана. У проектуванні нової споруди повинні брати участь не тільки її власники, архітектори і будівельники, але й експерти з охорони рукокрилих. Лише спільними зусиллями можна вирішити цю проблему.
Протягом мільйонів років своєї історії рукокрилі
розвинулися в одну з найбільш еволюційно успішних груп ссавців нашої
планети. Пращури сучасних рукокрилих могли бути знайомими ще з динозаврами.
Сьогодні в усьому світі нараховується понад 800 видів кажанів, і
лише 25 видів живуть на Україні. Це вражає, якщо прийняти до уваги
те, що в цілому нічні мисливці складають п’яту частину всіх видів
ссавців.
Турбота про нащадків Прокинувшись від зимового сну в березні чи квітні, самиці кажанів відразу ж розпочинають пошуки літніх квартир. Керуючись девізом «разом – веселіше», вони утворюють у дуплі дерева або на горищі спільні виводкові колонії, де разом виховують молодь. Самці в цей час живуть окремо від самиць, поодинці або невеликими групами. Місяцем народження малих кажанят є, найчастіше, червень. Рукокрилі мами народжують одного, зрідка двох малих. Під час пологів самки підвішуються головою догори і з крилової та міжстегнової перетинок формують своєрідну сумку, всередину якої зісковзує народжене маля. Ледь з'явившись на світ, тваринка відшукує молочний сосок і надійно прикріплюється до живота матері. Від самого народження кажанята підвішені головою донизу у типовій для рукокрилих манері. Спершу самиці постійно носять свого нащадка із собою, навіть вилітаючи на вечірнє полювання. Згодом вони залишають кажанят у сховищі, де ті збиваються докупи в очікуванні матерів. Тіло молодого кажаняти потребує постійного догляду. Насамперед, знов і знов змащуються жировим секретом крила, які ростуть, для запобігання їх пересиханню і підтримки еластичності. Протягом періоду від 3 до 5 тижнів малята харчуються виключно материнським молоком. Період молочної годівлі триває доти, доки вони виростуть і наважаться на свій перший виліт. Незабаром після цього для них починається самостійне життя, що триває іноді до двадцяти років.
Окрилені темрявою Той, хто починає вивчати кажанів, досить швидко розуміє, що на світ можна дивитись цілком інакше, ніж ми. Хоча кажани не є сліпими, але в темряві зір ними використовуються найменше. Його роль відіграють вуха, що є найважливішим органом чуття рукокрилих. Кажани використовують принцип ехоорієнтації, або ехолокації. Під час польоту кажани постійно видають звукові сигнали і, одержуючи їх назад у вигляді відбитої від навколишніх предметів луни, мають можливість «чути зображення» навколишнього простору, формуючи для себе точну картину того, що відбувається навколо. При цьому вони здатні розрізняти предмети розміром до 0,08 мм. Сигнали кажанів знаходяться в ультразвуковій області звукових хвиль і не є чутними для наших вух. Щоб сприйняти акустичний світ рукокрилих, ми повинні скористатися сучасною електронікою.
3. «Який звір вміє літати як птах?» З приходом весни вечори стають все теплішими. Зігріта першим весняним теплом, природа приносить нам дійсне задоволення. Вечірній спів птахів, запах першої зелені зачаровують. Проте сонце сідає, настає темрява, замовкають птахи. І раптом в повітрі щось з’являється. Це — кажани. Тепла пора року є часом кажанів. Щоночі кажани полюють за комахами, а день часто проводять по сусідству з людиною, за дерев'яною обшивкою будинків, серед перекриттів темного горища або в дуплах дерев. Коли день закінчується, кажани готуються до вильоту на нічне полювання. Насамперед, ретельного догляду вимагають крила, щоб залишатися еластичними і витримувати постійне навантаження польоту. Спритно володіючи рухливими крилами, кажани роблять в польоті складні маневри, демонструючи справжнє мистецтво вищого пілотажу. Легкий удар крила — і кажан цілком змінює напрямок польоту. Різкі зміни напрямку польоту є дуже характерними для кажанів. У абсолютній темряві вони літають завдяки своїй чудовій системі орієнтації. Витончений та майстерний політ наших кажанів можна спостерігати на тлі світлого вечірнього неба, після заходу сонця.
Зигзагом навколо ліхтаря Найменшим кажаном нашої фауни є нетопир карликовий. Розмах крил представників цього виду — 18 см. Нетопир карликовий є типовим мешканцем наших міст і сіл. Вже у ранніх сутінках зигзагоподібний політ карликового нетопира можна спостерігати біля вуличних ліхтарів. Цей вид також зустрічається в садах і парках, де його приваблюють комарі, метелики і навіть рухлива попелиця. Найчастіше карликовий нетопир літає на висоті 2–5 метрів. Проте, іноді він може підлітати й зовсім близько до спостерігача, сприймаючи його як невідому перешкоду у своєму мисливському просторі. Біля вуличних ліхтарів полюють не лише нетопирі. Часто тут же можемо спостерігати кажанів з помітно більшим розмахом крил: це може бути кожан пізній або вечірниця руда, що полюють за комахами, привабленими яскравим світлом ліхтаря.
Над поверхнею води Ставки, озера і ріки є дуже привабливими для комах, а отже, і для кажанів. Унікальним способом лову комах володіє нічниця водяна: літаючи на висоті 10-50 сантиметрів від води, вона часто захоплює поживу навіть з її поверхні. Полюючи вся ніч над однією водоймою, водяна нічниця знищує близько 4 тисяч комарів (кількість, необхідну для задоволення її апетиту). За цим кажаном можна стежити, використовуючи потужний ліхтар з червоним фільтром.
Кажани у сховищі Вражаючим є вечірній виліт кажанів із сховища. Спостерігаючи його, потрібно бути дуже обачним, тому що кажани дуже чутливі до турбування. Потрібно триматися на деякій віддалі і ні в якому разі не освітлювати отвір вильоту. Це може змусити тварин непокоїтися протягом вечора, а в гіршому випадку призведе до того, що сховище буде покинуто. Особливо небажаним є проникнення людини усередину сховища. Не забуваймо: усі кажани нашої фауни є тваринами, що знаходяться під загрозою зникнення і охороняються законом.
Спостерігаймо кажанів Кажани та їх дивний спосіб життя завжди викликають зацікавленість у людей. У багатьох країнах навіть проводяться спеціальні нічні екскурсії, під час яких можна не лише побачити кажанів, що полюють, але й почути їх за допомогою ультразвукових детекторів. Ці детектори перетворюють ультразвукові (не чутні людиною) сигнали кажанів у звичайні для нас звуки. Тому навіть у повній темряві ми можемо “бачити” і розрізняти кажанів за допомогою детектора.
4. Зимовий сон — економія життєвої енергії З настанням осені, коли перші холодні ночі забарвлюють листя на деревах у жовтий колір, зникають комахи, що є їжею для комахоїдних птахів і звірів. Для багатьох з них осінь приносить зміну в життєвій активності. У пошуках їжі багато птахів вирушають на південь. Здолавши величезну відстань, вони можуть полювати будь-де у Африці, знаходячи сонячне тепло та їжу, коли у нас в цей час панує зима. Подібно до птахів деякі наші види кажанів також мігрують, але для них це подорож до місця зимівлі (наприклад, до улюбленого підземного сховища або ж до країн з менш суворими зимами). Інші види кажанів залишаються зимувати в місцях їх літньої активності, хоча також здатні долати значні відстані. У зимовий час вони знаходять захищені від негоди сховища, де проводять несприятливі місяці у стані сплячки. Зимовий сон для дрібних ссавців означає економію життєвої енергії. Щоб забезпечити себе енергією в зимовий період, наприкінці літа вони накопичують жирові запаси. Протягом зимового періоду, коли їжі немає, вони ощадливо витрачають накопичений жир. Щоб досягти економної витрати енергії, кажани володіють надзвичайною особливістю. Вони вміють знижувати температуру свого тіла до 10 і навіть до 0 градусів (залежно від температури сховища, в якому зимують). В охолодженому стані інтенсивність усіх життєвих функцій організму знижена до мінімуму. Якщо серце активного кажана робить понад 400 ударів на хвилину, то під час сплячки частота серцевих скорочень ледь перевищує 10 за цей же проміжок часу. При цьому організм кажана використовує настільки малу кількість кисню, що число подихів зменшується до 5–6 на хвилину. При пробудженні кажан витрачає дуже велику кількість енергії, тому часті пробудження під час зимової сплячки можуть призвести до загибелі тварини.
Традиційні місця зимівлі Щоб забезпечити можливість зниження температури тіла, кажани шукають прохолодні сховища. Однак, водночас сховища мають бути захищені від морозу та різких коливань температури і характеризуватися високим рівнем вологості. Такі умови кажани знаходять, наприклад, у старих підвалах. Зимуючих тварин можна спостерігати і в печерах. Там велика кількість кажанів (іноді кілька сотень) розташовуються, щільно притиснувшись один до одного. Тісне розташування тварин дозволяє їм, якщо це потрібно, підтримувати вищу, порівняно з навколишнім середовищем, температуру тіла. У країнах з м'яким кліматом зимові колонії іноді знаходять навіть у дуплах дерев. У Австрії, наприклад, є ялина, у котрій щороку на зимівлю влаштовуються 2500 особин карликового нетопира. Фахівцям відомі місця зимівель, які протягом довгих років регулярно використовуються багатьма поколіннями кажанів. Літні і зимові квартири наших крихітних сусідів нерідко знаходяться на великій відстані одна від одної. Наприклад, вечірниця руда здійснює переліт на відстань більшу, ніж 1000 км. Більшість видів, однак, не роблять подібних переміщень, і звичайно зимують поблизу своїх літніх помешкань. Іноді в літніх сховищах можна зустріти декількох кажанів, що залишилися на зиму.
Зимувати небезпечно Літнє життя кажанів часто протікає непомітно для нас. Особливо непомітним для нас стає кажан під час зимового сну. Зникаючи безвісти, вони усамітнюються в місцях зимівлі. Нерідко зимові колонії потрапляють у пастки, причиною яких є будівельні і ремонтні роботи, що проводяться в будинку. Знову і знову відбуваються катастрофи. Наприклад, зимова колонія в будинку може бути заблокована (замурована) кам'яною кладкою при зведенні нової стіни. При спилюванні дерев часто виявляють зимуючих тварин у їх дуплах. Можливо, ми не в змозі запобігти подібним катастрофам, проте передбачити і зменшити їх кількість ми можемо. Насамперед, якщо в будинку заплановано будівельно-ремонтні роботи, необхідно попередньо ретельно оглянути будинок. Якщо все ж у процесі проведення ремонтних робіт виявлено кажанів, потрібно бути особливо обережним, щоб не зашкодити сплячим тваринам. Пам’ятайте, що взимку беззахисна істота може розраховувати лише на нашу увагу і доброзичливість! У жодному разі не залишаймося осторонь таких ситуацій і, якщо Ви знайдете взимку сплячого кажана, присутність якого з певних причин для Вас небажано, або якщо він потерпає від критичних обставин, звертайтеся до нас.
5. Маленькі тварини з великим апетитом Перші теплі дні повертають до життя строкатий світ комах. Разом із ними прокидаються і кажани. З далекої Африки, як провісники теплого сезону, повертаються ластівки. Тепер до кінця літа можна спостерігати їх стрімкий політ за комахами. Однак, ледь день підходить до кінця, вони затихають. Зате, з настанням темряви нічний повітряний простір непомітно заповнюється кажанами. Комарі, метелики, жуки, активність яких триває вночі, є поживою для кажанів. Багато століть нічний “німий” політ будив людську фантазію. Важко було уявити, що тварина, знаходячись у повній темряві, може, крім всього іншого, ще й успішно добувати комах. І хоча вже 60 років тому за допомогою спеціальної техніки було доведено, що кажани вільно орієнтуються за допомогою ехолокації, їхнє безшумне нічне життя продовжує нас зачаровувати і дивувати. Якщо пощастить, кажанів, що полюють на комах, можна спостерігати у світлі вуличного ліхтаря. Вони спритно ловлять здобич на льоту. При захопленні її використовується також літальна перетинка. Маленькими гострими зубами, що у більшості видів не перевищують міліметра, кажан блискавично подрібнює здобич. Після поїдання здобичі кажан приступає до полювання наступної. Водяна нічниця, що полює над поверхнею води, може здійснювати такі полювальні кидки кожні три–чотири секунди. Однак комахи живуть не тільки в повітрі. Відомо, що існують види кажанів, які застосовують зовсім іншу тактику полювання. Наприклад, вухані, можуть зависати у повітрі подібно до колібрі, при цьому оглядаючи та обшукуючи листя. Виявивши гусінь або дорослу комаху, вони збирають їх прямо з листя. На луках можна спостерігати кажанів, які полюють, вишукуючи здобич у траві. Шерехи в траві є сигналом для великої нічниці. Вона приземляється поруч із жуком і з'їдає його. При цьому вона так спритно пересувається на всіх чотирьох кінцівках, що може навіть бігати за жуком. Після захоплення здобичі нічниця спритно злітає з землі і розпочинає пошук нової поживи.
Життєво важливе для кажанів багатство комах Для успішного життя кажанів важлива не лише спритність у полюванні, але і наявність багатих на поживу місць, оскільки маленькі тіла кажанів вимагають великої кількості енергії. Особливо це важливо для самиць. Маля, що росте, з молоком матері поглинає чималу кількість енергії. Отже, самиці необхідно годувати не тільки саму себе, але і дитинча. У середньому, кажан щодня потребує їжі в кількості, що становить половину його власної ваги. 4000 комарів складають необхідних дев'ять грамів їжі для нічниці водяної — виду середніх розмірів. Кажани знаходяться наприкінці харчового ланцюжка, який починається звичайними рослинами. Тому ці маленькі ссавці віддають перевагу занедбаному садкові, а не гарно доглянутому міському парку. У квітучих заростях покинутого саду або біля старої сільської липи вони знаходять безліч комах. Якщо біля однієї із старих лип є лавка, то в сутінках ми можна зручно розташуватися на ній та почекати появи нічних мисливців. Кажани повертаються до багатих мисливських місць, іноді долаючи повітряну відстань у кілька кілометрів — достаток корму виправдовує цей довгий шлях.
При проведенні лісових робіт випадково можна виявити кажанів. Щільно притиснувшись один до одного, тварини висять в порожнині дупла, що часто з’ясовується тільки після зрізання дерева. У Західній Європі руді вечірниці таким чином переживають зимовий сезон. Зими нашої кліматичної зони відрізняються нижчими температурами, тому протягом холодного періоду року зустріти колонію в дуплі дерева менш ймовірно. Лише окремих представників таких витривалих до холоду видів, як вухані чи кожан пізній, можна зустріти взимку у лісовому сховищі. Однак, подібні знахідки є не частими. Набагато частіше, ніж взимку, у дуплястих деревах кажанів можна зустріти протягом літнього періоду. Рукокрилі не здатні створювати самі собі притулок і завжди користуються послугами інших тварин. Як комахоїдні, кажани мають у своєму розпорядженні лише маленькі зуби, досить гострі, але не придатні для прогризання деревини. Над створенням дупел звичайно працюють дятли, що видовбують деревину гострим дзьобом. Старі дупла з роками розширюються, стають більш місткими. Іноді про створення лісових сховищ піклується погода, коли, наприклад, блискавка або сильний мороз утворюють в дереві тріщину. Кажанів також дуже приваблюють вузькі щілини, що виникають при відставанні кори. Кожна лісова квартира не завжди однаково затишна і має свої переваги і недоліки. Влітку самці і самиці живуть окремо. Самців частіше усього можна зустріти поодинці або невеликими групами. Самиці, як правило, формують значні виводкові колонії. Наприклад, виводкова колонія вечірниці рудої може нараховувати 60 самиць з малятами.
Виявлення дерев з кажанами Життя в колонії не є безшумне. Насамперед, відчутними для людського вуха є соціальні звуки, за допомогою яких кажани спілкуються між собою. Шум від колонії рудої вечірниці можна почути на відстані понад 30 метрів від дерева, у якому вона розташовується. Зимуючих в деревах кажанів знаходять за циканням під час потепління після перших морозів листопада і взимку під час значних відлиг, при вторгненні теплих повітряних мас. Кажанів, що живуть в деревах, влітку можна знайти насамперед за голосними криками, особливо в липні, коли молодь стає самостійною. Дерева, заселені кажанами, часто мають темну доріжку посліду біля вхідного отвору. Іноді саме така характерна доріжка допомагає у виявленні “кажанових” дерев.
Охорона рукокрилих лісу Із збільшенням віку лісу збільшується кількість дуплистих дерев. Звичайно такі дерева вважають непотрібними і вирубують. Однак, не слід забувати, що дуплисті дерева стають домівками для кажанів, що з повним правом поряд з комахоїдними птахами можуть бути названі санітарами лісу. На Заході у молодих лісах розвішують спеціальні будиночки, що нагадують знайомі нам шпаківні, для приваблення кажанів на нову територію. “Кажанові будиночки” є своєрідним запрошенням до співпраці — людина будує для них житло, а кажани будуть знищувати комах-шкідників. Ліс для кажана є незамінним кормовим джерелом. Відповідно, структура лісу визначає видове багатство комах. Яр, галявина, невелике озеро — все це є важливими елементами, необхідними для розвитку різних видів комах. Також не можна забувати, що комах їдять не лише кажани, але і велика кількість інших тварин, зокрема, птахи.
Теплий літній день підходить до кінця. Яскраві кольори поступово гаснуть. Стихають жваві зарості, де ще недавно птахи шукали гусінь і жуків, де строкаті метелики літали від суцвіття до суцвіття. Проте, сад не спить. Той, хто на хвильку затримається тут із настанням темряви, неодмінно побачить багато цікавого… Сотні комарів танцюють над поверхнею ставка або дощової калюжі. Розпускаються бутони нічних квітів, що магічно притягають солодкими пахощами метеликів. Їхнє цвітіння недовге, проте, його досить, щоб комахи-запилювачі встигли напитися нектару. Над живоплотами панують метелики. Різноманіття садових комах накриває стіл для нічної трапези кажанів. Кожен кажан, щоб прогодуватися, повинен знайти тисячі комах. Проводячи день за дерев'яною обшивкою будинку, нетопирі-карлики щовечора вилітають на полювання. Вони облітають свої мисливські території, роблячи зупинки в тих самих садах. Найбільшу кількість їжі вони знаходять в старих садах і в місцях, де присутні численні квіткові рослини. При цьому не всі ділянки є однаково привабливими: більш доглянута рослинність дає притулок меншій кількості комах.
Спритні мисливці
Кажановий сад Окрім знищення сховищ, для кажанів становить загрозу інша діяльність людини. Отрута, що використовується для боротьби із комахами-шкідниками, не тільки позбавляє їжі, але і вбиває кажанів. Вона може накопичуватися в молоці матері й отруювати малих кажанів. Отож, в боротьбі із комахами-шкідниками ми знищуємо їх природних ворогів — нічних мисливців. Кажанів приваблюють чагарники і дерева, квітучі клумби і навіть зарости кропиви, будяків та інших бур’янів, що є важливою кормовою базою для багатьох видів комах. Отже, щоб оживити сад, іноді краще залишити декілька зарослих цими рослинами ділянок. Трохи терпіння, доброзичливості й удачі, і скоро Ви будете мати змогу спостерігати “нічних гномів”, що полюють в “кажановому саду”.
Будьмо ж дружніми до кажанів! Сприяймо їм!
Текст підготовлено Л. Годлевською,
Т. Гринчишиним, В. Домашлінцем, І. Загороднюком, Я. Петрушенком,
Є. Сребродольською
|
||
3 червня, 2005 |
||
повернутися