Як взимку
рятують кажанів

Увага! Цей нарис не слід розглядати як керівництво з утримання кажанів. Всі наші види рукокрилих занесено до Червоної книги, вилучення їх з природи є неприпустимим. Можливою є тільки тимчасова їх перетримка з метою надання необхідної допомоги.

Люди, які передають мені знайдених взимку кажанів, часто питають: „що ви з ними робите?”, „що з ним буде?”. Тому я вирішила в загальних рисах описати та проілюструвати роботу з перетримки і реабілітації кажанів у зимовий період року. За наведеною схемою я працюю вже декілька років.

Про яких саме кажанів йде мова? Тут ми говоримо про тих кажанів, яких знаходять люди взимку в населених пунктах України (в моєму випадку – у Києві). Ситуації бувають різні. Іноді при проведенні ремонтних робіт розкривають порожнини, в яких зимують поодинокі кажани або навіть колонії. Як наслідок, цілком здорові тварини опиняються без сховища. Тваринок також підбирають на землі. Досить часто кажанів виявляють в приміщеннях, куди вони потрапляють помилково. Випустити на вулицю кажана в період мінусових температур, означає приректи його на загибель. Шансів знайти нове сховище в нього вкрай низькі, а під час сильних морозів – дорівнюють нулю. У всіх таких випадках слід, принаймні, надати тваринці або тваринкам можливість продовжити сплячку, розмістивши її або їх у відповідних умовах (див. тут). Реабілітація рукокрилих передбачає ж ще низку додаткових дій.

Отже, як все це відбувається?

Відразу після отримання проводиться огляд тваринки з реєстрацією у базі даних. Для кожної тваринки заводимо окрему картку, куди заносимо місце, дати знахідки та передачі, деталі виявлення. Туди само – інформацію про вид, стать, вік, загальний стан тваринки тощо. Обов’язково зважуємо. Вага – один з ключових показників. Поміж іншого, він визначається кількістю запасеного жиру, необхідного для сплячки.

Всі тварини потребують води. Кажани – не виключення. Тому, насамперед, тваринок слід напувати звичайною водою кімнатної температури. Для цього використовуємо шприц без голки.

Поїмо водою зі шприца лилика пізнього (Eptesicus serotinus).

Далі тварин, які мають вагу, достатню для продовження сплячки, можна відразу відправляти до холоду (див. далі). У деяких тваринок, однак, вага занизька, і якщо помістити їх на зимівлю, вони до весни не доживуть. Їх треба посилено годувати протягом тижня або більше, допоки вони не наберуть необхідну вагу.

Насамперед таких тваринок треба розмістити. Розміщуємо їх у спеціальних контейнерах (тераріумах).

На стінки контейнера обов’язково накидаємо і закріплюємо полотняну тканину, за яку тваринки можуть зачепитися і підвіситися у зручному для них положенні. Кажанів розміщуємо поодинці або групками – залежно від виду, статі, загального стану тваринок.

Руді вечірниці (Nyctalus noctula) у контейнері (знімок зроблено через скло).

Чим годуємо? Найзручнішим кормом для кажанів є личинки жука великого борошняного хрущака Tenebrio molitor. Цей корм також є відомим під назвою борошняк (рос. "мучняк"), або борошняний хробак. Його використовують при утриманні багатьох комахоїдних тварин.

Годуємо один раз на добу.

Відомий факт – кажани їдять багато. Проте, вочевидь, тільки люди, які займаються реабілітацією кажанів, можуть на практиці відчути, наскільки багато! Одна личинка борошняка важить близько 0,1 грама. Руда вечірниця за один раз запросто може з’їсти 6 грам – це близько 60–70 повнорозмірних личинок. Якщо переводити в об’єми, то двом рудим вечірницям „не вечерю” треба підготувати сірникову коробку борошняка.

До речі, виходячи з цього, нескладно порахувати, яку кількість комах споживають наші кажани у природі. Слід згадати, що серед їхніх кормових об’єктів є значна кількість комах, які шкодять посівам, садам та лісам. Кажани – одні з хранителів рівноваги у природі!

Не всі тваринки починають їсти відразу після передачі. Деякі „не розуміють”, що борошняк – це їжа (у природі борошняком кажани не харчуються). Деякі бувають дуже налякані незвичною для них обстановкою. Буває так, що „вмовляти” кажана почати їсти доводиться декілька днів. Загалом, коли тваринка звикає до корма і незвичних умов, процес годівлі з пінцета виглядає приблизно так, як у відео-ролику.

Тваринки набирають вагу різними темпами: хтось швидше, хтось повільніше. Все індивідуально.

Протягом періоду підгодівлі контейнери з тваринками тримаємо у зоні з температурою дещо нижче кімнатної – +14...+17°С або трохи нижче. За такої температури тваринки майже весь час сплять. Це, власне, і вимагається. Активність знижена до мінімуму, їхнє завдання – скоріше набрати вагу.

Перед кожним годуванням тваринок переміщуємо до зони з нормальною кімнатною температурою, де вони прокидаються й розігріваються. Після годування, 20–60 хвилин тримаємо у зоні кімнатної температури, а потім переміщуємо назад, до зони з температурою нижче.

Звісно, „гарна” для зимівлі вага у різних видів різна. Нетопиру білосмугому (знизу праворуч), щоб пережити зиму, у листопаді необхідно важити близько 10 грам, лилику двоколірному (перше фото) – 16–18, лилику пізньому – 26–28, а рудій вечірниці – 30–35 грам.

Вагу набрано. Тепер можемо (і маємо) відправити тваринку дозимовувати.

Де зимуємо? Оптимальною для нормальної сплячки є стабільна температура +2...+5°С. Така температура наявна в побутових холодильниках, у льохах, омшаниках тощо. Туди ї відправляємо. Розміщуємо кажанів або в контейнерах, або в дерев’яних ящиках, або в полотняних торбинках. У випадку якщо розміщуємо у льосі, переконуємося в тому, що ємності з кажанами недоступні для гризунів.

Втрати жирового запасу під час зимівлі у тваринок різні. В цілому, якщо тваринка здорова, то протягом зими вона втрачає 1/3 – 1/5 своєї ваги. Після пробудження тваринки почуваються добре, хоча й неабияк схудлими :)

Нарешті весна, вдень повітря прогрівається до +7...+10°С, з’являються перші комахи. В Києві такі умови бувають зазвичай у другій половині березня – на початку квітня. Можна виймати кажанів з зимувальних контейнерів і готувати їх до випуску.

Цих трьох лиликів пізніх тільки що дістали з холодильника, де вони у стані гібернації провели останні чотири місяці.
Потрохи прокидаються.

Повторюємо процедуру огляду та зважування. Обов’язково напуваємо. Якщо вага занизька, підгодовуємо (зазвичай достатньо одного-двох разів).

Випуск триває зазвичай тиждень або навіть більше, в залежності від загальної кількості тварин, їх стану, погодних умов. Не можна випускати кажанів під час дощу, при сильному вітру, при сильному зниженні температури. Оптимально – вечір теплий, без вітру. „Ну от і все – щасливо!”

Зрозуміло, що деталей і тонкощів достатньо, але загалом все відбувається саме так.

Зв’язатися з авторкою можна е-мейлом: kazhan@kazhan.org.ua.

Олена Годлевська

Фото: автора

Увага! Пам’ятаємо! Всі контактні операції з кажанами слід проводити у товстих рукавичках!

 повернутися

02.02.2014